Ludmila (oldbufo_wife) wrote,
Ludmila
oldbufo_wife

100 років



Крим. Севастополь. "Северная сторона". Прадід з дідом саджають картоплю.
Світлина зроблена десь тут -  www.google.com/maps/d/edit,   десь    на  початку  тридцятих  років.  Потім  церкву  знесуть,  поряд  побудують  школу,  в цій  школі буде  вчитилювати моя  бабуся.  На   місті  прадідового  городу  виникнуть  будинки, а  на  місті  баштану  ( він   поряд  але не  навпростець) -   величезний пустир. ( Коли я  була  маленька   ми  ходили  через  тей  пустир  на пляж, я  завжди   жалкувала що  замість  кавунів  там тільки  бурьяни.)
Зараз  церкву відновлено,  виглядає   мов  никчемна  реконструкція,   на місці  города - жилий  квартал, доволі  вбогий. а  пустир замість   баштану так  й залишився.  Раніше  я з  острахом  чекала,  як  там  побудують  "хатинки для відпочивальників"  у  стилі "дорого-бахато  з   чудовим  морським  краєвидом" . Зараз  мені  якось  все  рівно.
 вчора  було 100  років з  дідова дня  народження.  Севастополь  він  кохав,  саме  кохав,  мов жинку  чи  дитину.  обожнював  сонце та  море,  до  флоту, " к  русской  славе"  відносився  індеферентно.  бачив Крим  білий,  татарський, повоєний,  російський,  український. В себе  на городі,  на  маленькому  городі,  на  на  на  тому, що  на світлині  збирав каміння  та будував  стіну,  потім ще  стіну, в  решті  з'являвся будиночок.  Над  віноградом  плакав  мов  над  дитиною,  мов  простити  все  окрім  знищення віноградників.  Себе  називав укрАинцем, що  не знає  мови,  розмовляв  чудернацьким  для  мене  суржиком: "мОлодежь,  велосопед",  а ще  будинок  був  забит  книжками.
 


  



This entry was originally posted at http://oldbufo-wife.dreamwidth.org/67110.html. Please comment there using OpenID.
Tags: кадка с фикусом
Comments for this post were disabled by the author